среда, 7 июня 2017 г.

Винна журналістика

Перш ніж перейти до міркувань про журналістику, давайте поговоримо про вина.

Вина бувають різні. Солоді, кислі, гіркі. Бувають червоні (аж чорні), бувають білі, бувають жовті. Та принципова класифікація — вина бувають елітні, якісні та ті, що продаються в коробках у супермаркетах.

Вина споживають майже всі. У когось це стає стилем життя, у когось звичкою, у когось залежністю. Можливо, на це впливають нескінченні потоки сировини та налагоджені потужності виробництва. Можливо, сформований технологічним прогресом попит. Але факт залишається фактом: вина споживають майже всі. І вранці, і в обід, і за вечерею, і вночі.
Найголовніше — це смаки. Кому що до вподоби, і хто що обирає.

Споживання вина коливається від контрольованої дегустації, аби бути в курсі актуальних сортів, та безнадійної пиятики, коли байдуже, що пити. Бувають випадки, коли відповідальний споживач перекуштує один сорт, але різних виробників, цінових категорій та класів напою, тим самим абсолютно деформувавши загальний смак.

Від вживання вина в людини так чи інакше спотворюється бачення світу. Бо вино бере початок зі звичайного винограду, а потім шляхом процесів бродіння перетворюється в напій. Виноград у більшості випадків ніхто не куштує, бо немає безпосереднього доступу. І замість джерела має справу із продуктом.

Сам процес виробництва — це окрема історія. І, зазвичай, вона не цікавить споживача. Ба, навіть часто не цікавить й особливу людину, яка займається відбором вина — сомельє.

Сомельє має радити споживачеві хороше вино. Він має тямити у вині, бути трохи обізнаним із його виробництвом, походженням, хронотопом. Розуміти, яке вино до якої події пасує, як його краще презентувати. Має усвідомлювати етикет подачі й споживання вина та ідеально знати його стандарти якості.

Крім того, сомельє має вміти дегустувати вино. Щоб розпізнати його недоліки, більше осягнути аромат, відчути смак, правильно його класифікувати. І ось тут трапляється найбільший казус, із яким стикаються багато сомельє з регіонів, а іноді й не тільки: потрібно куштувати вино, а не споживати його. Бо сомельє — це не просто людина, це професіонал, який відбирає краще для свого клієнта. Але посереднє мислення часто творить перепони: як це — перевести продукт, спробувати та не випити? А сомельє доводиться мати справу з багатьма винами, різної якості, і проковтнути все він не має права. Бо захмеліє, зіб’є всі смаки до купи, почне плутати елітні напої з дешевими і, що найстрашніше, подасть до столу людині, яка йому довіряє, не те. Подасть неякісний продукт своєму клієнтові. Ураховуючи, що часто сомельє працюють для одних і тих же, це може обернутися падінням — із відповідального споживання до алкоголізму зі спотвореним сприйняттям реальності.

І, звісно, можна звинуватити сомельє, що він працює на виробників поганого вина чи просто поганих виробників. Але він сам собі набиває репутацію, часто сам пише про своє професійне обличчя в мережевих книжках, і люди довіряють його смаку.

Здавалось би, що такого страшного — раз чи два подати споживачеві не те, що відповідає сформованому уявленню про смак сомельє? Та й чи помітить клієнт, що йому замість витриманого вина підливають портвейн у келих? Що може статися в ситуації загального споживання, здавалось би, одного й того ж напою?

Рано чи пізно хтось отруїться. Це буде страшна інтоксикація, яка відкриє очі. І це станеться з людиною, яка звикла вживати якісні напої. Постануть вічні питання під вино: чому так сталося? Чому всі навколо спилися? Хто винен і що робити? Що буде далі?

У вина та інформації здавалось би, не так багато спільного. Бо ж чим старше вино, тим воно краще. А інформація навпаки нічого не варта, якщо вона застаріла.

Але наразі мовиться не стільки про шкідливість вина, скільки про культуру споживання. Не стільки про маніпулятивність інформації, скільки про професійність її ретранслятора.
В усіх суспільних бідах винна не журналістика як явище. А реципієнт, який надає перевагу дешевому і неякісному контенту нижчого класу. Й адресант, який підсовує своєму адресату спекулятивний медіапродукт.

У будь-якому випадку, будь то вино чи інформація.

Споживайте відповідально.

Бо неякісне вино сформує хибне уявлення про світ лише на певний час, а потім все залежатиме від споживача: захоче він повернутися до цього стану чи ні.

А неякісний медіапродукт підмінить картину світу, позбавить критичного сприйняття. І, що найстрашніше, забезпечить та укріпить умови для виробництва інформації нижчого ґатунку. Сформує монополію у формуванні аудиторії невибагливої. Аудиторії, яка надовго залишатиметься у стані інформаційного сп’яніння.

Діна ВОНГ

Комментариев нет:

Отправить комментарий