понедельник, 26 июня 2017 г.

Патрульний кримінал чи суспільний прецедент?

Як на основі адмінпорушень виникли кримінальні справи проти патрульних

Проти чернігівських патрульних минулого року було відкрито дві кримінальні справи за статтею 365.2 КК «Перевищення службових повноважень».

Перший випадок стався 24 серпня біля Привокзального ринку. Інспектори Владислав Білоножко та Олександр Шестак застосували фізичну силу до Юрія Костюченка. Чоловік (за його словами) заступився за жінку, яка здійснювала торгівлю у невідведеному місці, а поліцейський Білоножко саме намагався відвести її до машини для складання адмінпротоколу.

Другий стосувався затримання патрульними Сергієм Біленком та Антоном Курочкіним громадянина, який малював на паркані в районі зупинки «Реміснича». Чоловік намагався залишити місце правопорушення, через що правоохоронці були вимушені вдягти на нього кайданки.

Подальший розгляд обох справ перенесено аж на осінь: упродовж запланованих трьох днів у червні прокуратура так і не спромоглася забезпечити присутність свідків.

Білоножко та Шестак проти стихійної торгівлі


Зав’язкою інциденту стало відпрацювання території біля Привокзального ринку під час запланованого рейду проти вуличної торгівлі. Тож не дивно, що переважна кількість свідків зі сторони обвинувачення — торговці. Більшість із них, до слова, знала про те, що здійснює адміністративне правопорушення. І цілком свідомо вони йшли реалізовувати свою продукцію на вулицю.

Узагалі свідчення в цій справі дуже цікаві. Як зазначив адвокат патрульних, протоколи допитів майже ідентичні. А от у залі суду відомості різняться, не збігаються у принципових деталях з інформацією, яку повідомив потерпілий, не кажучи про версію поліцейських. Окремі представники описують події охоче, детально та суперечливо іншим матеріалам. Наприклад, під загальний ажіотаж від справи у найяскравішому викладі обидва патрульні «потягали по асфальту» ще й продавчиню. Хоча вона про це не заявляла.

Тим не менше, притягнення до відповідальності за неправдиві свідчення не є поширеним явищем в українському судочинстві.

Варто зазначити, що впродовж розгляду справи прокурор не міг докликатися свідків до зали суду. Це при тому, що дати засідань були заплановані заздалегідь, деякі особи не з’являлися на кілька розглядів підряд. Клопотання про привід було подане в останню мить. Загроза бути приведеними до суду поліцейськими дала ефект лише в двох випадках. Інший свідок обіцяла з’явитися, але «не встигла через хатні справи». Цієї причини неявки до суду в КПК немає, але прокурор лише розвів руками. При цьому наполягає на допитах, тож засідання було перенесене на вересень. Уже зараз свідки з обох сторін не можуть пригадати подробиць. Цікаво, що буде на річницю цієї справи?

Було перевищення чи ні — вирішуватиме суд. Про що можна стверджувати вже зараз, обставини інциденту (вулична торгівля) в суспільному обговоренні викликають набагато менше обурення, ніж виконання поліцейськими їхніх обов’язків. До слова, коли керівництво патрульних проводило службове розслідування, із продавчинею вдалося зустрітися на тому ж місці, за тих же обставин — під час вуличної торгівлі.

15 прокурорів проти Біленка та Курочкіна


У цій справі весь конфлікт фіксувався на реєстратор та бодікамеру патрульних. Свідки підтверджують факт вчинення потерпілим правопорушення та зазначають про його спроби покинути місце інциденту. Щоб розібратися в таких заплутаних обставинах, були залучені аж 14 прокурів. Нещодавно долучився ще один, адже постійний представник державного обвинувачення мав бути присутній на розгляді справи Білоножка та Шестака. За його словами, у решти або «інші засідання», або «відрядження до Генеральної прокуратури». Коректніше сказати підвищення, бо принаймні один наказ про переведення до зазначеної структури навесні був опублікований на офіційному сайті.

Про штучне фабрикування справи неодноразово заявляв захисник патрульних та колишній помічник Генпрокурора Давид Сакварелідзе. Були відправлені звернення до Юрія Луценка з проханням перевірити діяльність окремих представників обвинувачення (ішлося не лише про справу Біленка та Курочкіна).

На додачу, у двох учасників судового процесу вже була спільна кримінальна історія. Тоді теперішньому потерпілому інкримінували умисне вбивство, а прокурор Марченко перекваліфікував його в «перевищення меж необхідної самооборони».

Як би там не було, 15 прокурорів, здавалося б, могли забезпечити принаймні явку свідків. Як і в попередній ситуації, дати засідань були чітко визначені. Наразі чекають на особу, яка перебувала з потерпілим під час вчинення правопорушення. Було клопотання про привід, але людина виїхала за межі міста. Підкреслимо: на повідомлення про дату розгляду в прокуратури був місяць. А факт стабільної неявки цього принципового для обвинувачення очевидця міг дати підстави для приводу набагато раніше.

І якщо до свідка можна застосувати зазначені заходи, все одно залишається відкритим питання з потерпілим. На останні засідання він не з’являвся.

Поліція вже не нова. Але улюблена багатьма гра слів «стара-нова» досі лишається актуальною. Можна продовжувати вести мову про «поліцейсько-міліцейське свавілля» і при цьому закривати очі на інші явні порушення. Як-от торгівля у невстановлених місцях, малювання на парканах або (зі свіженьких гучних історій) керування транспортом напідпитку. У будь-якому випадку суспільство напряму впливає на ту правоохоронну структуру, яку має. У потоках критики (у кожному окремому випадку непогано було б оцінювати рівень конструктивності) є ризик проґавити дійсно серйозне правопорушення і залишити в системі дестабілізуючих осіб без належного суспільного резонансу.

Так чи інакше, наразі час для реалізації іншого кліше з поліцейської дискусії — не просто критикувати, а самим зробити, як треба. Саме триває набір до лав Патрульної поліції Чернігова. Тільки тепер замість рекламованої новизни та престижності є визначені суспільні реакції. Та два прецеденти, які є гарною ілюстрацією того, із чим можна стикнутися під час охорони закону.

Діна ВОНГ

Комментариев нет:

Отправить комментарий