пятница, 5 мая 2017 г.

Небезпечний мирний атом: 100 років на вирішення питання

Аварія на Чорнобильській АЕС — це страшний прецедент не лише для української, але й світової спільноти. Наразі увага прикута до початку експлуатації нового безпечного конфайнменту (НБК), процесу зняття з експлуатації станції, перетворення об’єкта «Укриття» (ОУ) на екологічно безпечну систему.


На цьому шляху виникають серйозні проблеми з фінансуванням проектів, що призводить до розбіжностей у наукових поглядах на подальші кроки. Проте найголовніше, що має пам’ятати людство: на все про все — 100 років. Саме стільки часу виграє у радіації Арка.


Побудова НБК — лише початок


НБК — це не просто аналог саркофагу, а цілий технологічний комплекс, спрямований на перетворення ОУ на екологічно безпечну систему. Усередині не лише здійснюватиметься моніторинг за змінами середовища 4 енергоблоку ЧАЕС, а й демонтаж нестабільних конструкцій першого саркофагу.

Початок експлуатації НБК планують на кінець поточного року.

Старт роботи Арки — це кінець фінансування проекту Заходом. Тож експлуатація НБК лягає повною мірою на український бюджет.


Що робити зі вмістом об’єкта «Укриття»?


Головна умова зняття з експлуатації ЧАЕС — це реальні кроки щодо вилучення паливомістких мас та радіоактивних відходів із «Укриття», подальше їх зберігання або захоронення.

Відповідно до чинної стратегії, вилучені матеріали мали б зберігатися у спеціальних сховищах. Які, у свою чергу, мають знаходитись у глибоких геологічних формаціях. Однак в Україні важко знайти подібні локації. До того ж необхідно буде транспортувати матеріали, а це великі кошти та підвищена небезпека для робітників. Наразі, за словами Анатолія Носовського, директора Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАУ, виникли фінансові проблеми, тож питання вилучення переглядається. Альтернативним варіантом може бути створення сховищ для довгострокового та контрольованого контейнерного зберігання. Теоретично для такого сховища може підійти бетонна платформа, на якій будували Арку. По-перше, вона знаходиться поруч із 4 енергоблоком. По-друге, обладнана необхідними комунікаціями та гарантує захист об’єкта.

Утім є пропозиція відкласти вилучення ще на 50 років через відсутність технологій та фінансування. Тож пропонується ще одна альтернатива — захоронити все на місці, перетворивши об’єкт «Укриття» на бетонний куб. Проте є низка ризиків.

Хоча моніторинг усередині саркофагу здійснюється, однак точні прогнози щодо рівня небезпеки паливомістких мас сформулювати не вдається: не до всіх локацій 4 енергоблоку є доступ. Тому як зреагують радіоактивні відходи всередині — невідомо. До того ж демонтаж конструкцій об’єкта «Укриття» забере «екранний бар’єр», і єдиним захистом від радіації стане Арка. Герметичність нового конфайнменту призведе до зміни радіаційної обстановки, що теж треба брати до уваги.

Натомість Марк Железняк, професор Інституту радіоактивності навколишнього середовища Університету Фукусіми, говорить про те, що треба ретельно оцінити ризики й точно встановити рівень небезпеки. Якщо є вірогідність викидів радіаційного пилу — вилучення  паливомістких мас обов’язкове. З іншого боку, якщо ймовірність реакції невелика, процедура наражатиме на небезпеку персонал, який цим займатиметься.

Як би там не було, вилучення паливомістких мас із об’єкта «Укриття» — це необхідний крок, без якого перетворення на екологічно безпечну систему неможливе. В ідеалі, ці роботи мають бути здійснені за 40–50 років. Але в будь-якому випадку — до завершення експлуатаційного терміну нового конфайнменту.

Світ учиться на досвіді України


Зняття ЧАЕС з експлуатації з урахуванням масштабів катастрофи робить нашу країну майже першопрохідцем у цьому питанні. Актуальним воно є і для японців — після трагедії на АЕС у місті Фукусімі в 2011 році. Проблемою цікавляться навіть країни, які не стикалися з подібними катастрофами.

Так, за словами Юрія Фомічева, міського голови Славутича, китайські вчені вже досліджують зняття з експлуатації АЕС, хоча нагальної потреби в цьому немає. Минулого року науковці з Піднебесної приїжджали до Славутича та запрошували українців до роботи з ними.

ЗОНА: Фукусімський прогрес, Чорнобильська стабільність


Між іншим, Фукусіма функціонує, хоча, за українськими критеріями, мала б бути відселена. Японці декілька разів переглядали зонування. Проводився детальний моніторинг радіоактивності, аналізувалася низка факторів, зокрема й погодні умови. Відповідно застосовувалися заходи з реабілітації. Наразі третина території уже вважається придатною для життя. При цьому є зона, яка надовго виведена з використання, і територія, для якої розробляється план заходів із відновлення.

Із 2011 японцям вдалося відновити частину територій. Українська ж 30-кілометрова зона незмінна ось уже 30 років.

Фукусімські вчені готові ділитися досвідом з українськими колегами щодо повернення до нормального життя на забруднених територіях загалом і в рамках японської програми SATREPS.




Чорнобильська катастрофа та ліквідація її наслідків досі потребують детального аналізу наукової спільноти. Майданчик для обговорення сформувався у Славутичі. Там відбулася вже Друга міжнародна конференція «Проблеми зняття з експлуатації об’єктів ядерної енергетики та відновлення навколишнього середовища» (INUDECO). На захід приїхали не лише японці, які стикнулися зі схожою проблемою, а й науковець із США Кай Веттер (представник Університету Берклі). Він представив розробку, яка стане в нагоді для моніторингу радіоактивної ситуації.

Наслідки вибуху на ЧАЕС у деяких аспектах невідворотні. Але світова спільнота розуміє, що то не лише українська загроза. І це дає надію, що наслідки катастрофи будуть максимально мінімізовані.

Діна ВОНГ
Фото автора

Комментариев нет:

Отправить комментарий