воскресенье, 30 апреля 2017 г.

«Бобочка»: вільна вистава про легковажні обмеження

«Чернігівське відлуння» відзначилося відвертою та дещо провокаційною виставою «Бобочка» у виконанні Еції Ойданіч. Сюжетна лінія — історія жінки фатальної, чутливої, дикої та легковажної. Родзинка в ідеї: прагнення «вільного життя», існування поза нормами моралі або загальносуспільними принципами поведінки може обернутися чимось геть протилежним.


Сексуалізація від витонченого до примітивного


Вистава — вульгаризовано естетична. Елементи еротики свідомо втрачають завуальованість і стають грубими та провокативними. Саме завдяки цим прийомам розкривається глибокий смисл «Бобочки» — героїня у своєму прагненні до світлого поняття свободи насправді обмежує себе досить принизливим методом. Вона кидає виклик суспільству, мовляв, ось яка я, як можу використовувати чоловіків; я можу жити, як вони. До речі, драма — одна з найяскравіших творів хорватського феміністичного мистецтва.

Шукаючи свободу, знаходиш обмеження


При цьому, героїня, нібито маніпулюючи своїми чоловіками, отримує від них усього-на-всього матеріальні цінності чи фізичне задоволення. У цьому й виражається її уявна свобода: «мати все», «жити без правил», «робити, що завгодно». Проте у стосунках зі своїми чоловіками Бобочка втрачає ідентичність. Вона полишає власні інтереси, натомість сповідує філософію і політику того, у стосунках із ким вона опинилася. Героїня переконана, що, пропонуючи чоловіку своє тіло, вона отримує владу над ним. А насправді виявляється, що вона стає від нього залежною.

І хоча Бобочка лишає його, він, його погляди назавжди закарбовуються в ній. Ця смислова розв’язка представлена в кульмінаційній частині вистави, коли героїня кидається від одного чоловічого образу до іншого.

Моральні принципи, установка «а що люди скажуть» — це особисті вороги Бобочки. Саме тому вона вдається до нерозбірливих контактів із чоловіками, імен яких навіть не згадає поміж трьох основних. Проте цим самим героїня обирає опозиційну загальноприйнятій модель поведінки, стаючи заручницею того, із чим боролася. Насправді вона не стає вільною, а лише виконує правила гри. Навпаки, але виконує.

Коли жінка вигадує чоловіка


Центральним чоловічим образом є коханець на ім’я Філіп. Саме його голос супроводжує міркування Бобочки, до нього вона звертається, перед ним виправдовується, за нього чіпляється. Він такий же, як і вона. Проте він — чоловік. Його поведінка — не протест, а якраз вияв волі до певного способу життя. Бобочка ж намагається пояснити свою поведінку, провокує на співчуття, вимагає розуміння. Але мовчазний Філіп нічого від неї не вимагає, нічого не питає і жодним чином не коментує. Класичний сюжетний концепт: жінка вигадує образ чоловіка і вірить у нього. Тому він на сцені вдягає її шубу. Сидить поруч. Допомагає взяти гітару. Проте робить це абсолютно без емоцій та штучно.

Отримати все, а отже, і розплату


Один із ключових меседжів — це невідворотність розплати за свої вчинки. Бобочку вбиває коханець, якого вона зрадила, фактично кинула до в’язниці. Але вмирає вона повністю морально зруйнована, підточена пошуками свого збоченого уявлення свободи.



Вистава наповнена класичними прийомами: грою світла й тіні, розбивкою на сюжетні фрагменти та акцентуацією образів шляхом перевтілення на сцені, кричущими епізодами на зламах історії персонажа. Це скеровує сприймання та розуміння глядача і краще знайомить із сюжетною лінією та смисловими підтекстами, ніж безпосереднє проговорення тексту хорватською мовою.

Як стверджує сама виконавиця ролі Еція Ойданіч, чи здобула свободу «Бобочка» — це питання суб’єктивне, і кожен відповість на нього для себе сам. «Головне — це історія про жінку з принципами. Дивними, але принципами. Яких вона змогла дотриматися до кінця».

Феміністичний відтінок вистави влучно апелює до питання гендерної рівності, яке актуалізувалося останнім часом. Чи самоствердиться жінка, якщо поводитиме себе відповідно до стандартизованих уявлень про чоловіка? Навряд, бо йдеться не стільки про демонстративні речі, скільки про усвідомлення себе як особистості.

Загалом вистава змушує глядача подумати над тим, що таке свобода. Бо її прагнуть усі, але що вона означає — до пуття розуміють одиниці. Свобода і вседозволеність, фізичне і свідоме, людина-жінка-чоловік — це принципово різні речі. Ось що так і не зрозуміла, але змогла сказати зі сцени напівоголена зухвала Бобочка.

Діна ВОНГ

Комментариев нет:

Отправить комментарий