воскресенье, 30 апреля 2017 г.

Вистава про жінку, яка вічно на когось чекатиме у полоні гендерних стереотипів

«Чернігівське відлуння» завершилося яскравою психологічною постановкою «Я чекаю на тебе, коханий» у виконанні Іоланти Поуденайте. Можна сказати, що це вистава про Фройдівські Ід, Еґо та Супер -еґо, і  підтекстами апелює саме до представниць жіночої аудиторії. Тим самим перегукуючись із «Бобочкою» та, частково, із «Медеєю».


Психологічні особливості сюжету



Героїня – самотня. Власне, самотність – це центрова тема сюжету. Тому, депресійний стан підкріплений пігулково-алкогольним його лікуванням, а також підсвідоме бажання героїні бути значимою, продукує цілий уявний світ. Світ, сповнений хтивих чоловіків: телефонного збоченця, вуайєриста по-сусідству, чоловіка із синдромом власника, його брата-інваліда, який теж чіпляється до героїні, і молодого коханця, який, чомусь, не ставить платонічну любов понад усе. При цьому панна проектує себе у центр цього чоловічого кола, без неї його б не існувало у будь-якому смислі. Але, щоб максимально самоствердитись, героїня уявляє сусідку. Іншу (ще одну) жінку, якій можна пожалітися-похизуватися ситуацією, яка утворилася. Жінку, у якої таких проблем немає. Жінку, яка, ймовірно, заздритиме.



Це історія про самопозиціонування. Про свідоме прагнення стати сценаристом власного життя: прописати діалоги, представити себе у них дотепною/цікавою/жаданою/неприступною/зухвалою. Фактично, вистава розповідає про патологічне бажання особи відповідати бажаному образу себе, нав’язати його іншим. І про життєву драму, коли інших – немає.


Стосується кожного



Попри досить сумні психологічні підтексти, вистава тяжіє до комедії із елементами стендапу. Актриса звертається до аудиторії, втягує її у сюжет. Цей прийом інтерактивності максимально акцентує увагу: історія стає не просто сценічною, а й реальною із безпосередньою участю глядача. Відбувається розшарування сюжету на базовий (комунікаційний рівень актриса-глядач), смисловий (глядач стає персонажем: коханцем або сусідкою, тобто втягується у запропоновану сюжетну лінію), образний (при осмисленні глядач розуміє, що він уявний персонаж, а це запускає інші інтерпретаційні процеси).

Однак попри вдалу активізацію аудиторії, присутні прийоми розсіювання уваги. По-перше,  глядацькі місця розташовані по периметру. Тому у поле зору потрапляють не лише сценічний майданчик, а й інші спостерігачі цієї історії. По-друге, емоційний тон задає музичний супровід, у деяких сценах навіть виразніше, ніж акторська міміка. По-третє,  сценічний антураж та присутність дзеркала, у якому ніби відіграється ще одна вистава. Глядачеві пропонують одразу декілька площин сприйняття та змістових шарів, багато протилежних емоцій одночасно, ба навіть два різні жанри в одній виставі. Таким чином, кожен може самостійно обрати вектор мисленнєвого руху, повернутися до однієї з базових сюжетних точок і розпочати інтерпретацію заново.


Трагедія в комедії



Психологічна лінія найяскравіше розкривається у кульмінації. Героїня начебто втомилася від сексуальної уваги до неї, ніби зломлена тиском і тому вибухає емоційно, піддається на провокації. Проте кожна її поразка виправлена знищенням  чоловічого образу: вбивством чоловікового брата та сусіда-вуайєриста, моральним приниженням того, хто телефонує (підтримуючи телефонні загравання героїня ламає сценарій вигаданого збоченця, таким чином він програє у власній грі).  У фіналі лунають постріли під фразу «Я чекаю на тебе, коханий». Тож можна припустити, що жінка вбила і свого коханця, і свого чоловіка, і останню кулю пустила в себе, тим самим поставивши крапку у цьому вигаданому світі.



У вистави є певне феміністичне забарвлення, адже тема торкається існування жінки в чоловічому світі. Використовуються примітивні стереотипи щодо обох статей: для чоловіка в пріоритеті фізичне, для жінки – духовне. Але натяк на вигаданість персонажів руйнує ці установки.

Вистава має дуже цінну мораль. Так чи інакше, але у житті конкретного індивіда все буде розгортатися відповідно до його уявлень про світ. Героїня вистави зробила себе жертвою гендерної нерівності та фізичного/духовного кохання. Проте, у неї все було вигаданим. А от глядачеві варто поміркувати. Адже у його житті все реальне.

Діна ВОНГ

Комментариев нет:

Отправить комментарий