среда, 2 ноября 2016 г.

«Если я тебе больше не нужна»: чернігівська свідомість йде НА…нівець

Те, що відбулося у Чернігові перед виступом Світлани Лободи, є індикатором суспільної несвідомості.

Кажуть, що ваша свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Це один із негласних принципів європейського суспільства, до якого так прагне суспільство українське. Але те, що відбулося перед виступом Світлани Лободи у Чернігові свідчить, що чернігівці переймати європейські цінності не готові.

Свідомі громадяни Чернігова організували акцію протесту проти співачки, яка гастролювала у Росії. Аргумент вагомий: українка не гребує заробляти гроші на території країни, із якою у нас війна. Справедливо озвучити риторичне питання. Зароблені у Росії гроші Лобода залишила там? Фактично, вона заробила певну суму і привезла до України. Інше питання, куди вона ті гроші витратить. Зрозуміло, що на себе – її гроші, її справа. Що такого, що українка заспівала для росіян? Зароблене вона ймовірно може витратити в Україні. Купити сумочку чи підкачати губки.

Проте дійсно, подібне гатсролювання ворожою територією – це, принаймні, неповага до військових, які відстоюють честь нашої країни.

Замкнуте коло взаємоНЕповаги


Але подивимося на інший, набагато важливіший, аспект проблеми, який так і не був вирішений та навряд чи вирішиться. Майже всі квитки були розпродані. Люди прийшли на концерт, навіть попри заворушення біля входу в театр. Очевидно, що слухачам Лободи абсолютно байдуже на стан війни та джерела доходу співачки.  Але, спираючись на інформацію про кількість проданих квиточків, тобто майже повну залу, цей момент не можливо ігнорувати: людей, які не поважають думку патріотично налаштованих достатньо. Якщо немає попиту – не буде і пропозиції. Якби люди не висловили бажання витрачати гроші, щоб побачити Лободу, вона навряд чи приїхала на таку неприбуткову та малоприємну справу.

Зупинимось на аудиторії. Логічно припустити, що переважна її частина – підлітки та молодь. Музика Лободи – це поп-музика, продукт масової культури і напевно, сегмент дорослої аудиторії незначний. До речі, це стосується і Потапа та Насті, зустрічати яких патріоти теж уже готуються. Петиції, щодо скасування (фактично, перешкоджання проведенню) – це прямий заклик для тінейджерів. Чим більше забороняють – тим більше хочеться, - базовий психологічний принцип, про який розкаже будь-який кваліфікований психолог. І от уявіть: молодій слухачці (бо Лобода скоріш за все до вподоби саме жіночій аудиторії, якщо ми говоримо про пісні) забороняють іти на концерт. Ще й тоді, коли батьки дозволили. Може ще й самі квитка купили. І це природньо, що особа не розуміє, чому якісь не знайомі їй люди перешкоджають її дозвіллю. На такому емоційному фоні їй буде абсолютно начхати на всі ваші моральні принципи, етику, війну, солдатів, які загинули, і таке інше.

Влаштовуючи такі акції з прикольними інсталяціями у вигляді закривавлених рублів, ображаючи людей, які не розділяють певні переконання, використовуючи газові балончики, розпочинаючи штурханину та бійку, цінність ідей, які намагаються відстояти, нівелюються. Хіба такі методи етичні під час військового конфлікту? Так, логічно влаштувати мікро-конфлікт на мирній території на відстані від конфлікту глобального і важливого. Це дуже допоможе бійцям, згадкою про яких активно спекулюють у зазначеному інформаційному напрямку.

Комунікативний крок назустріч


Пропоную іншу стратегію вирішення проблеми, хоча вона не досконала. Наголошую, що в даному випадку саме чітка послідовність низки дій здатна щось вирішити. Одиничний тактичний хід біля входу до Драмтеатру провалився. Концерт відбувся. Натомість суспільство сегментуватиметься. І це фатальна помилка. Дехто, хто навіть погоджувався із тезою про неетичність виступу, може стати на бік прибічників співачки саме через метод вирішення ситуації. Таким чином патріоти виграють інформаційну битву, але втратять значний відсоток латентної аудиторії. Напевно, в умовах війни з Росією, інформаційної війни заразом, ми можемо дозволити собі такі жертви.

Повертаємось до плану дій. Чому замість заборон не почати діалог з цією аудиторією? Чому не пояснити їм, що слухати співачку, яка заробляє в Росії – погано? Причому пояснювати потрібно ефективно. Регулярно запрошувати до шкіл чи навчальних закладів бійців АТО, наприклад. І нехай вони в усіх фарбах розповідають про те, що їм довелося пережити. Звісно, це буде психологічно важко для самих військових. Але вони повинні розповісти, бо мирне населення має про це знати не просто у контексті заборон чиїхось виступів. Зрозумійте, що сталий вираз «пролита кров наших хлопців» і його варіації вже настільки перекип’ячений у Фейсбуці та медіа, що втрачає свій емоційний та смисловий посил. Війна затягнулася настільки, що кожна нова смерть поступово перестає бути новиною. І як це неприємно, для мирної території це нормально.

Натомість особисте спілкування із тим, хто воював, кому доводилося вбивати, втрачати побратимів, отримати поранення – суттєвий інструмент впливу, не варто його недооцінювати. Якщо боєць також дотримується позиції щодо заборони виступів певних артистів – нехай її озвучить. Нехай просто зазначить, що йому це не приємно та образливо. Необхідно культивувати повагу до захисників і вірогідність того, що до них дослухаються дуже висока. Навіть без будь-яких прохань.


Далі. Замість того, щоб створювати петицію проти конкретного заходу, чому не розробити цілий список виконавців, які не бажані у Чернігові. Щоб вони не мали юридичного права виступати на території Чернігівщини. Щоправда, чи не буде це порушенням прав та свобод таких же громадян України? Якщо питання нагальне для різних областей України, чому не підняти його на загальнодержавному законодавчому рівні? Хоча, скоріш за все, заборонити діяльність конкретної особи буде не так просто. Але напрямок для роботи зрозумілий.

Поліція як популістичний фактор реакції



Тепер щодо оцінки роботи поліції на цьому заході. Деякі користувачі мережі звинувачують поліцейських у тому, що вони захищають ватників і тіснять патріотів. Ватники чи ні, але це такі ж громадяни, як і ярі патріоти. А поліція відіграє роль живого ланцюга між ними. Поліцейський не має розділяти одних та інших. Його завдання стримувати натовп, аби попередити можливі правопорушення. Коли поліцейський задіяний на масовому заході та знаходиться посеред натовпу емоційних людей, зрозуміло, що у нього в руках є спецзасоби. І зрозуміло, що він може їх застосовувати, якщо виникає загроза життю чи здоров’ю людей поблизу або його власного. Той факт, що працівники поліції намагаються прикрити собою прихильників Лободи свідчить про те, що вони просто виконують свою роботу. Вони не повинні відстоювати інтереси однієї чи іншої сторони. Тут принциповий нейтралітет. Уявіть собі сутичку атеїстів та ярих католиків. Гіпотетично. Чому поліцейський має ставати на ту чи іншу сторону?

Тепер питання до активістів про застосування газу. Це законно? Це правильно? Це відповідає благородній меті, з якою виходили на акцію протесту?

Безпека спільної свідомості


Концерт Лободи це показник того, наскільки суспільству необхідний емоційний вихід. Масова акція завжди ризикує перетворити учасників у натовп. А в натовпу спільний інтелект на всіх і він низький. Тому цілком зрозумілі неадекватна поведінка, стимульована адреналіном та ситуаційною вседозволеністю. Але свідомість натовпу не звільняє від відповідальності індивіда, хіба що комусь вдасться видати свій стан за стан афекту.

Акція продемонструвала, що суспільство поки не здатне та не готове до конструктивного діалогу та цивілізованого вирішення проблем. Натомість вибір силових методів вирішення проблеми свідчить про те, що не буде воно готовим ще довго. При цьому можна виокремити тенденцію спекуляцією тем підвищеної суспільної важливості, таких як війна на Сході або патріотизм. Існує ризик втрати цього маніпулятивного важеля через постійне його використання. Якщо вже говорити про етику, то чи етично спекулювати війною заради доведення особистої думки?

Запропонована стратегія вирішення не ідеальна і не є навіть базовою. Це просто один із варіантів. Якщо чернігівська спільнота спроможеться віднайти інші шляхи, не силові та не з залученням натовпу, то це буде позитивною ознакою того, що люди рухаються до змін. У культурному просторі (тут не буквально),в інформаційному, у перспективі – політичному.

Натомість Лобода поспівала та гроші відпрацювала. Її слухачам буде про що згадати. А активісти зігнали стрес та отримали свою порцію адреналіну. Усі у виграші, усі чекають на Потапа та Настю. Продовжуватимемо далі натовпом «рєшать проблєми»?

Війну на Сході може й виграємо. Суспільну свідомість програємо. Такими темпами від неї мало що залишиться.

Михайло СВІТ

Комментариев нет:

Отправить комментарий