четверг, 24 ноября 2016 г.

Дім, де оживають ляльки


Чернігівському обласному театру ляльок ім. О. Довженка 26 листопада виповнюється 40 років. Кажуть, що цю дату люди не відзначають. Театр теж вирішив не святкувати помпезно ювілей, але й не помітити його неможливо. Тож ми завітали до лялькарів напередодні дня народження, де повним ходом іде підготовка до прем’єрної вистави «Тигруня». Це подарунок собі й глядачам на день народження.

Театр — це живий організм, і він перебуває в постійному пошуку. За ці роки більше мільйона глядачів, понад 300 прем’єрних вистав, безліч репетицій і ціла колекція дивовижних ляльок, які мають особливі казкові здібності. Вони оживають під час вистав. А ще мають свої риси характеру та добре вміють розмовляти. Але, щоб «вдихнути» в них життя, треба докласти багато зусиль. А починається все з ідеї.

Вона може виникнути зовсім раптово, після побаченого чи прочитаного. Лялькова драматургія особлива, і будь-який літературний матеріал обов’язково переробляється. Дітям важливіше побачити, а не почути, тому кожна лялька вміє не лише рухати кінцівками, а ще й танцювати, стрибати, повзати та плескати в долоні.

Коли сценарій узгоджений, починається найцікавіше. Художник створює образи, придумує характерні риси героїв, обличчя, одяг. Коли все це готово, до роботи приступають художники-лялькарі бутафори, кравчині, майстри з виготовлення механіки ляльок).

Жанна Григор’єва працює художником-оформлювачем у театрі майже двадцять років і пам’ятає кожну свою ляльку. Коли вона вже майже створена, до роботи приступає чоловік пані Жанни Олег Хальота, він займається механікою. Саме завдяки йому ляльки рухаються і розмовляють, кліпають очима.

Художній керівник театру заслужений артист України Віталій Гольцов переконаний: у кожній виставі є бажання не лише проявити себе, а й відчути пульс часу. Сучасні діти зовсім інші, ніж 10 чи 20 років тому. І є своєрідний глядацький камертон, який визначає успіх тієї чи іншої вистави. Одна в репертуарі йде роками, а інша не знаходить відгуку в душах маленьких театралів. Наприклад, вистава «Принцеса, що стрибає» іде на сцені вже 28 років і буде йти ще не один рік. Вона оновлюється, змінюється, але не старіє і дуже подобається малечі.

Сьогодні кожна вистава — це колективна творчість, і кожен актор, художник, режисер робить свій внесок. У робочому процесі є місце імпровізації, фантазії, вигадці. Особливу роль, на думку пана Віталія, відіграють актори, бо без них театр — просто будинок, і лише завдяки їм ляльки оживають. Тож актори є співавторами будь-якого дійства.

Сьогодні до театру вже приводять онуків перші його глядачі, та любов до дивовижного світу лялькового мистецтва з роками не минає, адже в будь-якому віці людина поринає тут у світ дитинства.
Вітаємо всіх лялькарів із їхнім ювілеєм і бажаємо бути в душі завжди дітьми. Зичимо нових творчих звершень і багато нових вдячних глядачів.







Марта ЄЛІСЄЄВА

Комментариев нет:

Отправить комментарий