среда, 9 ноября 2016 г.

Про деяких потенційних декларантів згадали із запізненням

Після скандального оприлюднення е-декларацій високопосадовців з’ясувалося, що з якихось причин до списків тих, хто має їх заповнити, не потрапили деякі категорії українців. І це не всі дорослі українці, які, на думку голови державної фіскальної служби, нашого земляка Романа Насірова, мали б заповнити декларацію, і не тільки ті, хто працює, які б мали це зробити, на думку ще одного земляка Олега Ляшка, а значно вужче коло.

І законопроект із пропозицією зазирнути до кишені й не тільки цих людей не забарився. Його автор — позафракційний депутат Юрій Дерев’янко. Він запропонував внести до переліку осіб, які мають декларувати свої статки, працівників Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, аналогічної комісії, що регулює зв’язок та інформаційні послуги, Рахункової палати, членів конкурсних комісій, які обирають посадовців антикорупційних відомств та… представників громадських антикорупційних організацій, які отримують гранти від іноземних джерел.

У цілому законопроект знайшов підтримку в депутатському корпусі, і профільні комітети ВР його швидко ухвалили, але поки що він не внесений до порядку денного. Дискусії виникли лише щодо громадських антикорупційних організацій. І дійсно, включення їх до переліку потенційних корупціонерів схоже на спробу залякування. Хоча насправді кількість таких організацій останнім часом дещо зашкалює; вони конкурують між собою за вплив, що шкодить справі.

А щодо національних комісій, тут важко не погодитись, у першу чергу — щодо НКРЕКП. Комісія, яка тримає в руках сотні мільярдів гривень, через затвердження тарифів, норм споживання, інвестиційних проектів фактично залишилась без контролю. Між тим її голова та навіть просто члени мають міністерський статус, а фактично — вплив, вищий за міністрів. За рік через комісію проходять тисячі документів, і вартість одного підпису величезна. Між тим дійсні члени комісії призначались одноосібно Президентом, а прийшли туди з бізнесу, тож при ухваленні рішень не виключене лобіювання структур, які їх туди делегували. Працюють вони з монополістами, тому контроль має бути максимально жорстким.

Для прикладу — ситуація з газолічильниками. Є закон, є роз’яснення НКРЕКП, яке його підтримує, але облгази по всій Україні безкарно його порушують. І витрачають кошти на встановлення загальнобудинкових лічильників замість індивідуальних. Повторюю, без реакції з боку НКРЕКП. Чому?

Василь ГЕРАСИМУХА

Комментариев нет:

Отправить комментарий